Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Аристократический салон
Чуваки, я тут решил с вами поделиться атасными приключениями, которые мне удалось пережить недавно. История началась с того, что я попал в забойный закладочный магазинчик, чтобы купить себе лейм. Мамка дала мне кеш, береги, говорит. Но я был не просто таким леймовирусом, я жаждал чего-то мощного, чего-то, что бы ваще распиздело мою жизнь. И вот, когда я спотыкаюсь на своих шпильках и попадаю в эту хуйню магазинчик, в моей голове уже все ширятся и сносят крышу.
Витрина была заполнена кучей ширяющих штук. Короче говоря, это был настоящий наркопарадиз, а я стоял в недоумении, выбирая пыху. Мой глаз вдруг зацепил бензолка кодеин, словно он был стеклянной шалой, светившейся на пистятой циферке. Я быстренько тяну деньги из кармана и уже готов тыкнуть продавцу, но вступил в игру кидала. Он начал мне сувать сорт гашиша под названием "ice-o-lator", хоть я вообще хотел закладку.
Я был разозлен до предела, но мне не хотелось слезать с этой волны. Я не хотел сдавать поле, и плевать, что это была пустыня, я решил взять этот сорт вместо закладки. Ну да ладно, мошенничек, думаю я, давай пройдем на твой танцпол. Пустынное безумие
Сколько я проторчал времени, помнить не хочу. Я был заперт вместе с моей новой игрушкой в мире красивых и плохих снов. Мой организм был взволнован, словно я серфил на сильнейшем волне нереальных ощущений. Пустыня стала моим отражением, а я ее бешеным сироткой. Я путешествовал по огромным песчаным холмам, будто скользил по волнам океана.
Огромные фигуры песчаных гор возникали передо мной, кажется, я попал в другую реальность, где время не тик-такало, а волнами обрушивалось на меня. Видимость прогрессивно ухудшалась, цвета сливались воедино, а я ощущал себя последним героем запрещенного фильма.
Меня пробудила лишь острая боль. Я протянул руку, чтобы ощутить реальность, и понял, что на моей руке оставался лишь след от игры с этой сумасшедшей игрушкой. Одурманенный головушкой, я ринулся к граду, где смог бы найти помощь и объяснить свое пребывание в этом безумии. Последствия и общение с психологами
Лежу я в больнице, слушаю психологов, как они пытаются меня развести на части. Они говорят, что это было тяжелое отравление, что я ел что-то плохое, возможно ядовитое. Я просто хихикаю в свою бороду, понимая, что они не улавливают фишку моего состояния. Конечно, мало кто поверит в мою историю. Но люди вокруг не знают, что это был настоящий экстаз.
Я сбежал из больницы, хватаю свою куртку, накидываю ее на плечи и выхожу на улицу, где меня ждет все тот же кидала из магазинчика. Он спрашивает, что со мной случилось, я улыбаюсь и говорю, что это был самый лучший трип в моей жизни, и я рад, что попробовал.
Вот так я купил метадон и занимался серфингом в пустыне. Хотелось историю сделать длиннее, чтобы мозги взорвать, но пока достаточно. Всем позитива, ребят!
